Однією із найбільш відсталих ділянок роботи у дореволюційній Згурівці була народна освіта. До звільнення селян від кріпацтва (1861 рік) школи в селі не було. Діти графа Петра Васильовича Кочубея, якому з початку ХІХ століття належала Згурівка, отримували початкову освіту вдома, їх навчав Музиченко Василь Іванович. Лише окремі діти навчалися  читати і писати у відставних солдат, духовних осіб.

У 70-х роках ХІХ століття відкрилася невелика церковно-приходська школа, в якій навчалося 100 дітей. Учні мали змогу отримувати  міцні знання, а граф сподівався, що вони залишаться у селі і стануть хорошими спеціалістами. Але кожен випускник продовжував навчання далі і виїжджав із села.

Після реформи 1861 року земство у 1893 році вирішило збудувати нову школу. Земська школа була чотирикласною. У ній працювало двоє учителів, у 1908 році - троє учителів і навчалося 157 учнів,  у 1916 році - чотири вчителі та 160 учнів. До 1917 року було дві школи: земська чотирирічна і дворічна церковно-приходська, у якій навчалося 60-80 учнів.

Така кількість класів не могла задовольнити освітні потреби населення. На 5740 жителів села було 517 дітей шкільного віку від 8 до 9 років. Обидві школи могли навчати не більше 200 учнів. Ось чому в 1910 році у перший клас прийняли 40 учнів, а відмовили 65. Навчались переважно хлопчики. Так у 1916 році із 160 учнів дівчат було лише 7. Половина учнів закінчувала чотирирічну школу, інші залишали навчання після першого року. Навчання проводилося російською мовою і розпочиналося восени після Покрови, коли закінчувалися сільськогосподарські роботи та тривало до Благовіщення.
Вивчали основи граматики, церковнослов'янську мову, арифметику, співи, каліграфію. Священник читав "Закон божий" та здійснював релігійне виховання.

Умови занять не відповідали віковим особливостям учнів, санітарним та гігієнічним вимогам. Вступали до школи із 11 років, усі діти села не могли бути охоплені навчанням тому, що шкільне приміщення було малим.

Чотирирічна школа фактично перетворилася у дворічну. У церковно-приходській школі роль учителя виконував дяк. Один учитель земської школи навчав 2-3 класи із 60-80 учнями. Отже, можна зробити висновок про незадовільну якість знань учнів. Ці дві школи існували у Згурівці до 1923 року.

У 1925 році у флігелі графа Кочубея була відкрита трудова семирічна школа, в якій навчалося 450 дітей та працювало 15 учителів. У 1930 році її розділили на дві семирічні: фабрично-заводську та школу колгоспної молоді. У 1933-34 роках школу ФЗН реорганізовано у повну середню, в якій 23 педагоги  навчали  560 учнів.

Із 1970 і по 1980 роки учнівський колектив   налічував від 1200 до 820 учнів, випускних класів ( 8-х і 10-х) було по три-чотири паралелі. Навчання проводилося у трьох пристосованих приміщеннях у три зміни.

Із  жовтня 1972 року розпочалося навчання у новозбудованому приміщенні  триповерхової школи.

Нині у школі  59 педагогів навчають  487 учнів.